Соціальний капітал як засіб поліпшення якості життя людей похилого віку

Ліна Дякович

Анотація


Вступ. Соціальний капітал є одним із ресурсів, за допомогою якого можна покращити якість життя у літньому віці. Доступ до соціального капіталу дає змогу людям похилого віку вести продуктивне, незалежне та повноцінне життя. Відповідно вивчення ролі соціального капіталу в умовах старіння населення набуває важливого значення і визначає завдання дослідження, серед яких основними є розробка інструментарію та проведення соціологічного опитування щодо рівня впливу соціального капіталу на життєздатність населення похилого віку в Україні, в тому числі з позиції формування якості життя.

Метою статті є обґрунтування теоретичних і прикладних аспектів оцінювання ролі соціального капіталу у покращенні якості життя населення похилого віку.

Методи дослідження. Для вирішення означеної наукової проблеми застосовано порівняльний аналіз, емпіричні дані, абстрактно-логічне узагальнення, структурні, статистичні та соціологічні методи.

Результати. У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій, змін у статево-віковій структурі населення та оцінено рівень його старіння порівняно з іншими країнами. Узагальнено підходи до суті соціального капіталу, його складові. Розроблено методику та проведено соціологічне опитування людей похилого віку (опитано 200 респондентів з Тернопільської області; вибіркова сукупність – випадкова, стратифікована за статтю та типом населеного пункту). За результатами анкетування визначено, що люди похилого віку з сильними сімейними, культурними та громадськими зв’язками оцінюють якість власного життя вище та мають краще здоров’я, ніж соціально ізольовані особи. Важливим є також доступ до каналів зв’язку, зокрема до мережі Інтернет, що в Україні залишається недостатнім.

Висновки. Наслідки старіння вже зараз є значними для української економіки, яка не в змозі задовільнити потреби старіючого населення. Одним із пріоритетних напрямів, який дозволить покращити якість життя літніх людей є розвиток соціального капіталу. Результати авторського соціологічного дослідження підтвердили, що активні соціальні зв’язки, соціальні контакти є важливими для психологічного здоров’я літніх людей. Разом з тим, значна частина з них є самотніми з низьким соціальним залученням і потребують соціальної допомоги (матеріальної та моральної).


Ключові слова


старіння населення; соціальний капітал; похилий вік; якість життя; соціальні зв’язки

Повний текст:

PDF

Посилання


Населення України. Імперативи демографічного старіння. Київ: ВД «АДЕФУкраїна», 2014. 288 с.

Кірнос І. О. Наслідки старіння населення: держава, особистість і бізнес. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2017. № 22 (2). С. 82–87.

Крентовська О. Основні концепції державної політики залучення людей похилого віку до ринку праці. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. 2010. №. 1. С. 210–220.

Сопко Р. Здорове старіння і потреби людей похилого віку в умовах деприваційної бідності. Вісник ХНУ імені ВН Каразіна. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2018. Т. 40. С. 115–120.

Грішнова О., Полив'яна Н. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв'язок з іншими формами капіталу. Україна: аспекти праці. 2009. №. 3. С. 19–24.

Левчук Н. М. Соціальний капітал та здоров’я населення в Україні. Демографія та соціальна економіка. 2011. №. 1. С. 15–23.

Семикіна А. Капіталізація продуктивних здібностей людей похилого віку: пошук соціальних інновацій. Фінансовий простір. 2013. №. 4 (12). С. 224–230.

Шушпанов Д. Г. Соціально-економічні детермінанти здоров'я населення. Тернопіль: Економічна думка. 2017. 878 с.

Шушпанов Д. Г. Социальная поддержка как составляющая часть социального капитала ее влияние на здоровье населения. Формы и методы социальной работы в различных сферах жизнедеятельности. 2015. С. 379–380.

Population ages 65 and above (% of total population). World bank. URL: https://data.worldbank.org/indicator/ SP.POP.65UP.TO.ZS?most_recent_value_desc=true.

Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

Harper S. Economic and social implications of aging societies. Science. 2014. Vol. 346. №. 6209. PP. 587–591.

Olsen O. Impact of social network on cardiovascular mortality in middle aged Danish men. Epidemiol. Commun. Health. 1993. Vol. 47. P. 176–180.

Uchino B. N. et al. Social support and immunity. Psychology, Health Psychology, Social Psychology Nov. 2012.

Taylor H. O. et al. Social isolation, depression, and psychological distress among older adults. Journal of aging and health. 2018. Vol. 30. №. 2. PP. 229–246.

Sixsmith A., Gutman G. Technologies for Active Aging. New York: Springer, 2013. 241 p.

Dupuis-Blanchard S., Neufeld A., Strang V. R. The significance of social engagement in relocated older adults Qualitative Health Research. 2009. Vol. 19. №. 9. PP. 1186–1195.

Harwood R. H., Pound P., Ebrahim S. Determinants of social engagement in older men. Psychology, Health & Medicine. 2000. Vol. 5. №. 1. PP. 75–85.

Драб Я. Психологічні особливості соціалізації та самореалізації людей похилого віку. 2016. URL: https://neuronews.com.ua/ua/archive/2016/2-1/article-1652/psihologichni-osoblivosti-socializaciyi-ta-samorealizaciyi-lyudey-pohilogo-viku#gsc.tab=0.

Avlund, K., Lund, R., Holstein, B., & Due, P. (2004). Social relations as determinants of onset of disability in aging. Archives of Gerontology and Geriatrics, 38, 85–99.

Rook, K. S. Emotional health and positive versus negative social exchanges: A daily diary analysis. Applied Developmental Science, 5(2), 2001. 86–97.

Neufeld, A., Harrison, M. J., Stewart, M., & Hughes, K. (2008). Advocacy of women family caregivers: Response to nonsupportive interactions with professionals. Qualitative Health Research, 18, 301–310.

Haan M. N., Torres J. Epidemiology of Aging: Prevention of Decline and Diseases in Aging, Innovation in Aging. 2017. Vol. 1. №. Suppl 1. PP. 921.




DOI: https://doi.org/10.35774/rarrpsu2020.25.153

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.