Сучасні моделі державного регулювання туризму

Андрій Карпенко, Юрій Гурбик

Анотація


Вступ. В умовах загострення кризових явищ у світовій економіці дедалі важливішим стає вивчення досвіду реалізації державної політики у ключових секторах економіки, до яких належить і туризм, що спроможні забезпечити у країні економічне зростання. Зростає увага до практики створення та функціонування інституцій регулювання туризму, що дає змогу виокремити основні пріоритетні заходи в певних соціально-економічних і політичних умовах розвитку.

Мета. Проаналізувати сучасні моделі державного регулювання туризму і на основі розгляду їх класифікацій, що здійснили українські вчені, визначити оптимальний варіант, який необхідно застосовувати у посткоронавірусних умовах в Україні.

Методи дослідження. У статті застосовані логічно-абстрактний, порівняльний та методи аналізу і синтезу при дослідженні сучасних моделей державного регулювання туризму, визначені мети й  формуванні висновків.

Результати. Автор в статті дослідив чотири основні моделі державного регулювання туризму. Особливість американської моделі полягає у відсутності центральної державної інституції, яка б відповідала за функціонування та розвиток туризму. Централізована модель передбачає державне регулювання туризму окремим – центральним органом виконавчої влади на рівні міністерства. Європейська модель полягає у тому, що регулювання туризму здійснюється на рівні багатогалузевого міністерства, у межах якого функціонує спеціальний структурний підрозділ. Змішана модель державного регулювання туризм передбачає створення комбінованого міністерства, яке поряд з регулюванням туризму, опікуватиметься  питаннями галузей економіки та соціальної сфери держави, котрі є суміжними до туристичної діяльності (культура, спорт тощо). Обґрунтовано доцільність використання в Україні централізованої моделі державного регулювання туризму.

Висновки. Аналіз світових моделей державного регулювання туризму дав змогу обґрунтувати доцільність використовувати в Україні модель централізованого державного регулювання туризму, яка, на наш погляд, у сучасних реаліях розвитку української держави забезпечить (використовуючи зарубіжний досвід) розв’язання  проблем розвитку вітчизняного туризму, що залежить від механізму функціонування його управлінської системи, рівня системи матеріально-технічного забезпечення, ролі державних та громадських інституцій, ефективності економіко-правового регулювання.


Ключові слова


державне регулювання; туризм; американська модель; європейська модель; централізована модель; змішана модель

Посилання


Бартощук О. В. Моделі розвитку індустрії туризму (зарубіжний досвід). Держава і регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2011. №2. С. 62-68.

Біль М., Третяк Г., Крайник О. Механізм державного управління туристичною галуззю (регіональний аспект): наук. розробка. Київ: НАДУ, 2009. 40 с.

Бойко М., Гопкало Л. Засади формування пріоритетних напрямів туристичної політики України. Регіональна економіка. 2005. №1. С. 222-229.

Галасюк С. С. Моделі державного регулювання в сфері туризму. Наукові дослідження у сфері туризму: праці Міжнародної туристської Академії. 2010. Вип. 6. С.189-204. URL: http://infotour.in.ua/galasjuk.htm (дата звернення: 10.08.2020).

Гостюк В. І. Сучасні моделі державного регулювання туристичної діяльності: міжнародна практика. Юридичний вісник. 2015. Вип. 2 (35). С.105-108.

Hurbyk Y., Karpenko N. Modern institutional and information improvement of state regulation of the tourist sphere of Ukraine. The role of technology in the socio-economic development of the post-quarantine world. Series of monographs Faculty of Architecture, Civil Engineering and Applied Arts Katowice School of Technology. Monograph 42. 2020. P. 231-240

Гурбик Ю. Ю. Сутність та значення централізованої моделі державного регулювання туристичної сфери в Україні. NEW ECONOMICS: матеріали Міжнародного наукового форуму «NEW ECONOMICS – 2020» (м. Київ, 31 жовтня 2020 р.). Київ, 2020. С.174-175.

Давидова О. Г. Моделі державного регулювання розвитку туристичної діяльності: світовий досвід. Ефективна економіка. 2012. № 10. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1480 (дата звернення: 25.07.2020).

Дешевенко Л. П. Державне регулювання регіонального розвитку туризму. Вісник Східноєвропейського університету економіки та менеджменту. 2016. Вип. 21 (2). С. 125-132.

Деякі питання діяльності Державного агентства розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1162 / Кабінет Міністрів України. Урядовий кур'єр. 2020. 28 січня. № 16

Karpenko A. V. Strategy of innovations’ commercialization in Ukraine. Scientific letters of Academic Society of Michal Baludansky. Košice, Slovakia. 2016. №6. P. 55-58.

Карпенко А. Развитие инфраструктурного обеспечения коммерциализации инноваций на основе публично-частного партнерства в Украине. Perspectiva academică : Publicatie periodică de ştiinte socioumane contemporane. Chişinău: Universitatea «PERSPECTIVA – INT», 2017. Vol. VI (editia IIa, revăzuită şi adăugită). P. 212-218.

Карпенко А. В. Розвиток інтелектуальних активів людського потенціалу: теорія та практика: монографія. Запоріжжя: ФОП В. В. Мокшанов, 2018. 510 с.

Кравчук І. Державне регулювання розвитку туризму: зарубіжний досвід та перспективи впровадження. Вісник Львівського національного університету. Серія «Міжнародні відносини». 2008. Вип. 24. С. 134–141. URL: https://tourlib.net/statti_ukr/kravchuk.htm (дата звернення: 10.07.2020).

Леоненко Н. А. Дослідження моделей державного регулювання у сфері туризму. Публічне управління і адміністрування в Україні. 2019. Вип. 11. С. 91-97.

Міністерство туризму та спорту Хорватії. URL: http://www.mint.hr. (дата звернення: 28.07.2020).

Савченко В. Ф., Стойка С. О. Роль держави у розвитку туристичної індустрії України. Науковий вісник ЧДІЕУ. 2013. №1 (17). С. 9-14.

Сірик А. Є. Державне регулювання ринку туристичних послуг України. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2(48). С. 100-104.

Язіна В. А. Державне регулювання галузі туризму: сутність і шляхи вдосконалення. Глобальні та національні проблеми економіки. 2016. Вип. 9. С. 526–529.




DOI: https://doi.org/10.35774/rarrpsu2020.25.023

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.